Леонард Ейлер - 10 франків. Швейцарська купюра 1979-1990 років.
Леонард
Ейлер (15
квітня 1707, Базель, Швейцарія — 7 (18)
вересня 1783, Російська
імперія) — швейцарський, російський і німецький математик та фізик, який провів
більшу частину свого життя в Росії та Німеччині. Традиційне написання «Ейлер»
походить від рос. Леонард Эйлер.
Ейлер здійснив важливі відкриття в таких різних галузях математики,
як математичний аналіз та теорія графів. Він також ввів велику частину сучасної
математичної термінології і позначень, зокрема у математичному аналізі, як,
наприклад, поняття математичної функції[8]. Ейлер відомий також
завдяки своїм роботам в механіці, динаміці рідини, оптиці та астрономії, інших
прикладних науках.
Ейлер вважається найвидатнішим математиком 18-го століття, а, можливо, навіть
усіх часів. Він також є одним з найбільш плідних — збірка всіх його творів
зайняла б 60—80 томів. Вплив Ейлера на математику описує висловлювання «Читайте
Ейлера, читайте Ейлера, він є метром усіх нас», яке
приписується Лапласові. Ейлер увічнений у шостій серії швейцарських 10 франків і
на численних швейцарських, німецьких та російських поштових марках. На його
честь названо астероїд 2002 Ейлер. Він також відзначений лютеранською
церквою в церковному календарі (24 травня) — Ейлер був побожним християнином,
вірив у біблійну непогрішність, рішуче виступав проти видатних атеїстів свого
часу.
Біографія
Леонард Ейлер був народжений 15 квітня 1708 року в Швейцарії в сім’ї пастора.
Його батько вивчав математику у Бернуллі, тому зміг дати ази освіти синові. У
1720-1724 роки Ейлера навчався в Базельському університеті.
В 1726 році його запросили в Академію наук у Петербурзі, а вже через рік Ейлера
трудився на благо російської науки, займався математикою і механікою.
У Петербурзі він пробув 14 років і за цей час встиг написати близько 80 праць,
50 з яких були видані друком. Для спілкування з колегами йому довелося вивчити
російську мову.
У Петербурзі Ейлер був викладачем, проводив експертизи техніки, складав карти
країни і видав працю Керівництво до арифметики, а також підготував для друку
праця Морська наука про теорії будівництва кораблів та їх управління.
У 1741 році на запрошення прусського короля виїхав до Берліна, де зайнявся
реорганізацією академії наук і став директором класу математики, а також увійшов
до складу правління академії.
У 1759 році став її керівником і прожив у Берліні 25 років, за які встиг
випустити близько 300 робіт і монографій.
В 1747 році випустив роботу Щодо вдосконалення скляних лінз, яка стала підставою
для створення телескопів ахроматического типу.
В 1755 році працював над тригонометрією і випустив працю Диференціальне
числення, а в 1748 році побачила світ книга Введення в аналіз нескінченних.
Але працюючи в Берліні, не забував він і про Петербург – був почесним членом
Петербурзької академії наук, вів листування з Ломоносовим і писав статті. Також
навчав він в Берліні і російських математиків Котельникова, Румовского і
Софронова, викуповував для Росії книги наук і екзаменував кандидатів.
У 1774 році написав трактат Теорію руху планет і комет і Інтегральне числення, а
в 1772 році закінчив роботу з природознавства Листи про різних метафізичних
матерії.
У липні 1766 року знову прибув до Петербурга, де і прожив решту життя і займався
наукою аж до смерті, незважаючи на погане самопочуття і сліпоту.
У Петербурзі він прожив 17 років залишилися, за які встиг написати 400 праць і
книг. У 1776 році брав участь в експертизі мосту Кулібіна через Неву і підтримав
майстра.
18 вересня 1783 року він помер.
Цікаві відеододатки